Уранці, по дорозі на роботу, я часто слухаю передачу Володимира Соловйова "Солов'їні трелі". Одного разу він попросив поставити у вигляді фону мелодію, яку видає один музичний інструмент. Перед цим він попередив, що зараз серця слухачів розірвуться від відчуття щастя на осколки. Полилася мелодія, така ніжна, тепла і м'яка, звук злегка приглушений з бархатистим тембром. Усередині дійсно все переверталося, і серце приємно защеміло.
Музичний інструмент, звучання якого лилося з динаміків, носить назву дудук, що в перекладі з вірменського означає "душа абрикосового дерева". Дудук відноситься до духових інструментів, історія якого налічує не одне тисячоліття.
Дудук є трубкою завдовжки 28, 33 і 40 см і знімний подвійний язичок(тростина) завдовжки 9 − 14 см На лицьовій стороні інструменту знаходяться 7 або 8 ігрових отворів, а на зворотній стороні розташовується отвір для великого пальця.
Утворення звуку відбувається за рахунок вібрації двох очеретяних пластинів. Регулюється звук за рахунок зміни тиску повітря на язичок інструменту і за рахунок закривання-відкривання ігрових отворів.
В давнину дудук виготовляли з кісток тварин і очерету, зараз же цей інструмент робиться виключно з дерева. У Вірменії — це, звичайно ж, абрикосове дерево. Але оскільки дудук популяризован і в інших країнах, то в кожній країні для створення інструменту використовуються свої дерева, що, на жаль, не йде на користь тієї мелодії, яка виходить при грі на нім. Тільки вірменський дудук відрізняється м'яким звучанням, для інструменту з інших дерев характерний різкіший, гугнявий звук.
Одним з найвідоміших дудукистов(так називають музикантів, що грають на дудуке) є Дживан Гаспарян. Народний Артист Вірменії і професор Єреванської консерваторії, будучи шестирічним хлопчиком, вихованцем дитячого будинку, узяв в руки дудук, який замінив йому і батьків, і друзів. А в 2002 році це ім'я було вписане золотими літерами у світову музичну історію: Гаспаряну вручили премію "World Music Expo" — "За заслуги перед музичним мистецтвом".
Оксамитовий голос вірменського духового музичного інструменту сьогодні можна почути у багатьох голлівудських фільмах. Його мелодія у виконанні Дживана Гаспаряна звучала в оскароносном "Гладіаторові", принісши премію "Золотий глобус" за кращий саунд-трек. Але першим фільмом, в якому прозвучав дудук, був "Остання спокуса Христа". Зараз налічується більше тридцяти фільмів, в яких в якості музичного супроводу йде мелодія, що утворюється завдяки звукам, видаваним дудуком.
У 2005 році цей дивовижний інструмент був визнаний шедевром Всесвітньої нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
І якщо раніше дудук використовувався здебільшого в народних святкуваннях, то в останні десятиліття він все частіше звучить з концертних майданчиків, стаючи приналежністю "високої культури".
